Focus-Group.. ;D

Це сталося з дівчинкою, у якої була важка хвороба ніг. Дівчинка більшу частину життя була прикута до ліжка. Коли лікарі сказали, що жити їй залишилося пару місяців, батьки твердо вирішили дати дочці все те, чого вона позбулася, лежачи в шпиталі, до тих пір, поки вона не помре.

Я жила в крихітній однокімнатній квартирі і ще не могла знайти собі роботу, тому цілими днями сиділа вдома і прочісувала простори інтернету. І ось я натрапила на вигідну роботу. Так як вона була за кордоном, потрібен був закордонний паспорт. І наступного ж дня я подала документи і пішла у фотоательє. Я піднялася по досить старим східцях до не менш старої будівлі. Я увійшла, в приміщенні було душно і пахло нафталіном. Побачивши милу дівчину-секретаря, попрямувала до неї. 

Цей день був самим звичайним і проходив він так само звичайно, як і попередні дні. Ось уже ніч, і прийшов час лягати спати. Я закрив вікно, тому що починався дощ, і зрідка спалахувала блискавка. Вимкнувши світло, я ліг в ліжко. Через якусь мить я заснув.

Це Ліза. Вона мій друг. Мої мама і тато її не бачать, тому вони кажуть, що вона мій уявний друг. Ліза хороший друг.

Ліза сьогодні зі мною в школі. Я привела її, щоб розповісти і показати її, але місіс Монро розсердилася, бо не могла побачити її. Ліза засмутилася і сховала губку для стирання крейди з дошки.

А як часто ви замислюєтеся про вашого двійника? У дзеркалі. Насправді це не ви. Людина, по той бік від вас, до смерті ненавидить тебе. От уяви: йому щодня доводиться в точності повторювати твої рухи і не тому що ти робиш це спеціально. Ні. Все відбувається само собою. А чи помічав ти колись, як Воно, по той бік від тебе, можливо, відстає, просто не встигає за тобою, буквально на 0,1 секунди. Так, це так. Воно просто не встигає.

А ти коли-небудь звертав увагу як темно за вікном, коли всередині приміщення горить світло? Ось саме про це мене одного разу запитав колега по офісній роботі. Я відповів, що ні, не звертав.

Це досить стара страшна історія, прочитав я її ще в якомусь журналі, і вона мені запам'яталася. Загалом, ось сама історія. Одного вечора я, як звичайно, була вдома з мамою, тато був на роботі допізна.

Сиджу посеред ночі на цьому сайті. І напрошується історія студентських років. Не знаю, правда чи ні. Ми з однокурсником сиділи в парку на лавці, чекали не пам'ятаю вже кого. І він мені розповів один цікавий випадок зі свого життя. Краще буду писати від першої особи.

Містичного зі мною нічого не відбувалося до одного моменту. Можу сказати, що вчилася я не особливо добре і хворіла часто тому, що гуляла в мороз весь час до вечора. Та й в 16 років багато випендрюються, що красиві і без шапки ходять, куртки розстібають, одягаються холодно і я такою ж була. Я за своєї молодості вирішила пожартувати, записати у свій телефон новий номер. Набрала цифру 1 і записала як Бог, зберегла. Відразу зателефонувала, але звичайно такого номера немає і не було.

Я звичайний мешканець Інтернету - веду блог, іноді фанфіки за улюбленими творами пописую, підкоряючись народним віянням навіщось навіть завела акаунти в Твіттері на Facebook - загалом, веду активне інтернет- життя. І ніщо, як звичайно, не віщувало біди, поки одного ранку до мене в ICQ не додалася одна читачка з блогу.