Focus-Group.. ;D

№ 5

Прийшли з чоловіком в цілодобовий супермаркет, щоб прикупити трошки продуктів. Мені потрібні були тампончики, і я попрямувала до них в першу чергу. Чоловік пішов слідом. Дивіться, який у нас діалог вийшов в результаті:

- Що це? - запитав Петька.

- Тампони! - обурливо відповіла я.

- А навіщо вони тобі? - запитав улюблений (з посмішкою на обличчі).

- Ти що, не знаєш, навіщо потрібні тампони?

- Я знаю. Просто я думав, що це жуйка (а ти жартуєш). Жуйки у нас - повна машина!

№ 6

Цей випадок був у травматології. Вдалося, на жаль, мені і там побувати. Загалом, лежу я там, сумую.... Єдиним, що вносило різноманітність в «палатну суцільну нудьгу», був тараканчик. Ми всі називали його Васильком. Він оселився на підвіконні, і ми спостерігали за ним. Ми пригощали його, викладаючи стежки з печива. Дресирування тарганів, як я зрозуміла, справа досить забавне. Не знаю, до чого призвела дресирування, але вона швидко закінчилася. До нас в палату (помилково) привезли дуже п'яного мужика, у якого були зламані дві ноги. Коли дівчина, яка лежала в сусідній ліжечку, помітила погляд головлікаря на таргана (який привіз нового «постояльця»).... Вона дуже голосно крикнула: «Васильку, біжи!». І той чоловік, якого привезли, встав і прибрав з нашої палати. І пояснювати не довелося, що його сюди привезли випадково. А тараканчик наш втік. Більше його ніхто не бачив.

№ 7

Історію розповіла мені подруга. Дочекалася вона того дня, коли треба було свого Артемка здавати в дитячий садок. Вона Повезла його туди на машині, так як в транспорті було б болісно це зробити. Доїхали нормально, без пригод.

Валя (моя подруга) завела сина до виховательки. Та розповіла (у подробицях), що потрібно робити, як себе вести, про що пам'ятати. Хлопчик слухав уважно, не перебивав і запам'ятовував.

Потім вихователька взяла його за руку і повела до шафок. Вона попросила вибрати один з них. Артемочка ходив біля них, ходив.... Зупинився перед самим великим (як йому здалося), відкрив його, заалел на полицю і крикнув (закриваючи): «мама, прощай!».

№ 8

Мені п'ятнадцять років, а сестрі - сімнадцять. Але історія не про це! Моя сестричка ніяк не «відірветься» від дзеркала, коли збирається кудись. Знали б ви, як я втомилася від «пробок» цих! Мені дуже хотілося. Щоб підхід до дзеркала був вільний. Пішла я в один з магазинчиків. Знайшла, коротше, класну «ерундушку», яку потрібно наклеювати на дзеркало. А вона потім зображення (будь-яке) спотворює. Підходить сестра до дзеркала.... Уявіть собі, що вона відчуває, коли бачить своє викривлене зображення! Вона злякалася, закричала і перехрестилася. Більше до цього дзеркалу вона не підходить. Звичайно, недобре я вчинила з сестрою, але вона пробачила мене давно.

Реально смішні історії з реального життя:

№ 9

Купила я собі гарну річ. Вона всім дуже сподобалася, не тільки мені. Купила і повісила в шафу. Через три дні її пожував моль. Засмутилася. Купила нову річ. Через тиждень і від неї залишилися одні «кашу». Дав мені чоловік і на третю, і четверту річ гроші. З цими речами те ж саме сталося. І тут у мене стався нервовий зрив! Чоловік сильно напився. Поки я ходила (дуже сумна) вечеря йому розігрівати - чоловік кудись пропав. Я була впевнена, що з дому він не виходив навіть покурити! Шукала його, шукала.... Нарешті, заглянула в шафку. А він сидить там, тихенько забившись у кут, і каже: «я помщуся цієї тварюки!».